Червоні рани
Михайль Семенко Душа розірвана. Оголений стою.І назвища нема настро́ю.Не можу визнать я кохану за мою,назвать не можу я її сестро́ю.Коли, коли бентежна думка зникне?Куди подіну біль моїх червоних ран?Ах, в світі тут мій смуток не затихнеі не схова нудьги біліючий туман!О якби знав, куди мій шлях свавільний,серед танку життя до краю приведе!О якби був безжурний, ясний, вільний,о якби мав обличчя не бліде!
16 — IX. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.