Ліхтарі крізь вікна
Михайль Семенко Ніч безсонна. Ліхтарі крізь вікна. Але невже від надхненняя схопивсь і відчув захват?Все перевернулось. Я помилявся в тому, чому шукав наймення —я прозрів.
Дурний… Я так багато думав. Я зблід за ці два дні останні.Яка ж сила мене зволікла зараз?Звичайно — вона кохає. І це так просто, що вона дзвоне, шука розваги від лютоболі, шука з людьми, мені близькими, у їх єднанніщоб цеї прірви не боялась.
І мрії — спільні. Не помилялась і не брехала, коли казала так, і це є дійсно —чому ж страждав несамовито?Скоріш до мене, моя єдина, скоріш прилини — кохаєм вірно,наше кохання ще не розбите!
А може… так! Це знов ілюзія! Це знов омана і самовтіха!Це знов природи закон самосхороне́ння!Схопивсь, мов дурень, уявив, що Колюмб і до Америки доїхав!..Ха. Чудно. Ха. Тяжко. — Схопивсь однадхнення!..
17 — І. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.