До холодних зір
Богдан-Ігор Антонич Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги.
Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі люнатичні,бо твоє серце — чорне пеклосередньовічне і містичне.
Тремти в цей вечір забобонний,мов астролог, дивися в зорі!Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомнихпригорне ніч, вогонь і море!
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.