Чари ночі
Олександр Олесь Сміються, плачуть соловїІ бьють піснями в груди:„Цілуй, цілуй, цілуй її, —Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там.Чи забуття, чи зрада:Весна іде назустріч вам,Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залишиСвій сум, думки і горе —І струмень власної душіУлий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!Чаруйсь, хмілій, впивайсяІ серед мрій і забуттяВ роскошах закохайся.
Поглянь уся земля тремтитьВ палких обіймах ночі,Лист квітці рвійно шелестить,Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у водіЛетять до хмар тумани…Тут льються пахощі густі,Там гнуться верби пьяні.
Як іскра ще в тобі горитьІ згаснути не вспіла, —Гори! — життя єдина мить,Для смерти-ж — вічність ціла.
Чому-ж стоїш без руху ти,Коли ввесь світ співає?Налагодь струни золоті:Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарокЗ вогнем, з піснями в гості,На свято радісне квіток,Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:Що візьме час, що люде,Погасне в серці багаття,І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,Як Фауст, дні минулі…Та знай: над нас — боги скупіНад нас — глухі й нечулі“…
Сміються, плачуть соловїІ бьють піснями в груди:„Цілуй, цілуй, цілуй її:Знов молодість не буде“.
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.