Бувають хвилі, серце мліє…
Іван Франко · 1880 Бувають хвилі, серце млієІ скорбних мислей рій летить,Мов чорна хмара небо криєІ грім у хмарі гуркотить.
І поглядом німоі злобиГляджу на небо й світ живийІ жду, що з земноі утробиОсь-ось прорвесь огонь страшний.
І в мить спалить всю землю туюЗ всіма́ неправдами єі,Перелома хао́с твердуюШкарлущу скріплоі землі…
І наче золото в горниліСей світ очистить ся зовсім —І чиста, в невечерній силіЗасьяє правда й воля в нім.2 апр. 1880.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.