Божевільна риба
Богдан-Ігор Антонич 10
БОЖЕВІЛЬНА РИБА
Дзюрить, дзичить, дзюрчить, дзирчить вода,мельодії грає на каміння флейті,а в білих пін хвилястогривім рейдіриб щічки розцвітають з глибу дна.
Над плесо вискочила з них одната сонця колесом побита в летіупала вниз. Відтоді є в хвиль метісамітна та німа, хоч молода.
Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба,не заспокоїть сірини багонце,чужа ржа біржі, гниль коржава гриба.
І мрій снуєш срібнясте волоконце,і вверх глядиш, мов навіжена риба,яка побачила хоч раз вже сонце.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.