Безсонна ніч

Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло,Як таємная хвиля зітхала — І як серце моє стукотіло.

Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсонниї очі,І страшніші, нїж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі.

Думки-гадки, мов птахи нічнії, Налетіли, тяжкі та суворі.Ох, непевні ті думи, страшнії, Наче хвилі у північ на морі!

Хто одважиться в північ на море Своє хибке човенце зїпхнути?Хто поважиться людськеє горе Світове́є серде́ньком збагнути?

Той у північ на море поплине, Хто не думає ранку діждати…Хай же думка моя вільно ли́не, — Я не буду на ранок чекати.

Серед мо́року, бурі-негоди, Цілу ніч буде човен блукати;Як зійде́ сонце правди та згоди, Я тоді вічним сном буду спати.

Буде шарпати буря вітрила, Пожене геть по темному морюОх, колиб мені доля судила Хоч побачити раннюю зо́рю!

Евпаторія 1891 р.