Аскольд і Дир

Славна в Рюрика дружина,Всі хоробрі вояки,А Аскольд і Дир — це справжніЗапорожські козаки.

Нудно їм сидіти домаБез походів, без боївІ вони прохають князя,Щоб на волю їх пустив.

Князь подумав і дозволив.Попрощалися вониІ з такими ж воякамиПосідали на човни.

І по Волхову у горуВ невідомий край летять.Мов орлів широкі крила,Їхні весла лопотять.

Проплили до краю Волхов,Далі витягли човниІ в лісах шляхів шукаютьДо чужої сторони.

Бачуть — річка. Довго неюГеть на полудень плили,Аж угледіли на горахМісто, вежі і вали.

Приплили, на беріг вийшлиІ питають у Полян,Хто живе у цьому місті,Хто тепер у ньому пан?

— „Тут колись жили, та вмерлиКий, Хорив та Щек, брати.А тепер ми під Хозаром, —Животій та дань плати“.

— „Не журіться!“ — Дир промовив.— „За мечі!“ — Аскольд гукнув.Кожний птахом стрепенувся,Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися ХозариІ в степи біжать гуртом.І дружина здобуваєПишний Київ над Дніпром.

Стали вільними Поляне,Вихваляють вояківА Аскольда разом з ДиромВибірають на князів.