Найпопулярніші цитати, автори та твори
Навколо розвалювалися сім'ї, осипалася країна, догнивали багаторічні устої й дотлівала ще минулорічна упевненість у хлібі щоденному. Жити надіями стало нормою.
Артем Чех
"Хто ти такий?"
Тоді єдиним його бажанням було, аби це тривало вічність, не губилося у бруді й іржі міста, не тануло у гучних натовпах і задушливих шкільних класах, не стікало до темних міських колекторів. Але щойно ти встигаєш про це подумати: про млість, про вічність і про солодке розжарене повітря, - як на тебе звалюються важкі брили рутини і відповідальності, ти борсаєшся під ними, щосили намагаєшся заковтнути якомога більше повітря, проте легені стискаються під тягарем, мов металобрухт у пресі, і ти вже нічого не можеш, хіба падати на дно і плакати. Іноді нічого не залишається, окрім як плакати. Особливо, коли тобі одинадцять.
Йому хотілося виговоритися, виплакатися, вивергнути з себе пережите, здати все те під розпис, ніби табельну зброю, й забути, як погано вивчений урок.
Як приємно бути завжди в гостях! І що, властиво, наше життя, як не радість перебування в гостях. Треба ж пройти в ньому якнайлегше. І що ми самі, як не тимчасові мандрівники на цій прекрасній планеті! Треба тільки спромогтись і знайти відміряну нам зарані стежку, "потрібне зробити не важким, а важке не потрібним".
Михайло Івченко
"Напоєні дні"
Захоплене серце розливалося широким струменем невимовної радості. Хотів упасти, цілувати землю, притиснути до грудей трави й квіти, щоб один момент розлився у вічність. І послати в небо радісну хвалу творцеві.
Усякому одміряв Бог частину свого розуму. І всяк розумну думку приймає.
...колись настане час: прокинеться людина, - а навколо ранок, сонце сміється. І засміється людина з радості великої, й спізнає свого Бога, своє щастя.
Новий день! Це народження зовсім нового світу, нового життя! В цьому великому світовому колесі скільки за ніч сталося великих подій! Народилися нові істоти і з радісним криком простягають маленькі рученята. В цю пору десь у світовому просторі повстали з космічних туманів нові сонця, і благословили цей величний момент, якого ще не було в вічності, - і засміялись. А тоді подались у простір пройти призначену путь.
Кожен ярок, кожен байрак, кожний клаптик землі має свою, властиву йому одному прикмету, свій власний клаптик душі. Той, хто спізнає цей клаптик душі, той відчує великий дух вічності, розпорошений скрізь, по всіх живих просторах світу.
...треба спізнати в кожному подиху життя голос вічності - тоді стане велика світова гармонія!
