Стежка · 7 зупинок
Кому клали треби: що засуджували давні повчання
Крім літопису, про віру давніх слов'ян розповідають церковні повчання проти язичництва XI–XIV ст. — «Слово святого Григорія», «Слово христолюбця» та інші. «Слово святого Григорія» викладає навіть послідовність: спершу слов'яни клали треби упирям і берегиням, потім — Родові й рожаницям, а тоді Перунові; і досі, скаржиться автор, «по оукраинамъ» моляться Перунові й ставлять «другу трапезу» Родові й рожаницям. Інші редакції додають Хорса, Мокош і вил — «тридесять сестрениць», яких «невігласи мнять богинями». Стежка йде цим порядком. Повчання лише засуджують жертви й не кажуть, якими були ці істоти, а Є. Анічков (1914) уважав чимало цих рядків пізнішими вставками книжників — тож тут ми тримаємося самих слів джерела.
-
Зупинка 1 Берегині Найдавніші, за «Словом святого Григорія», адресати слов'янських жертв — разом з упирями, ще до Рода й Перуна -
Зупинка 2 Упир Людина з двома душами, що й по смерті встає з могили й «потинає» людей - Зупинка 3 Рід Божество, якому разом із рожаницями ставили «другу трапезу»: повчання XI–XIV ст. засуджують її як живий звичай
- Зупинка 4 Рожаниці Жіночі божества з пари «Рід і рожаниці», яким, за повчаннями XI–XIV ст., ставили окрему жертовну трапезу
- Зупинка 5 Перун Громовержець, перший серед богів князя Володимира, яким Русь клялася в договорах із греками
-
Зупинка 6 Вили «Тридесять сестрениць», яких «невігласи мнять богинями»: їм різали курей і клали короваї - Зупинка 7 Мокош Єдина богиня Володимирового пантеону