Нижчий дух
Рожаниці

Стежка «Кому клали треби: що засуджували давні повчання» · зупинка 4 з 7

  1. 1. Берегині
  2. 2. Упир
  3. 3. Рід
  4. 4. Рожаниці
  5. 5. Перун
  6. 6. Вили
  7. 7. Мокош

ілюстрація в роботі

Нижчий дух · Давні слов'яни

Рожаниці

Також: роженици, рожаниця

Жіночі божества з пари «Рід і рожаниці», яким, за повчаннями XI–XIV ст., ставили окрему жертовну трапезу

Властивості

Рожаниці відомі з тих самих давньоруських повчань, що й Рід, і завжди названі поруч із ним. Слов'яни клали «требы роду и рожаницам» ще до Перуна, а «вторую трапезу, нареченую роду и рожаницам» ставили навіть хрещені, і книжники вважали це «великою прелестю». Інші повчання засуджують священиків, що приєднували до такої трапези тропар Богородиці, і застерігають не змішувати Богородицю з рожаницями. Що саме вони мали робити, тексти не кажуть.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Жертви («треби») й окрема трапеза (хліб, сир, мед, каша), що її ставили роду й рожаницям; за свідченням повчань, її подекуди поєднували з церковними молитвами.

  • По всій Україні

Що варто знати

Повчання проти язичництва не описують рожаниць: вони лише засуджують жертви й «рожаничну трапезу», а одне з них обурюється тим, що до неї приєднували тропар Богородиці. Пов'язання рожаниць з народженням і долею немовляти спирається на назву та на пізніші паралелі (сербські «суђенице», чеські «sudičky») — це реконструкція, а не свідчення давньоруських текстів.

Версії1

  1. 1914 Анічков · С. 40–47, 69–76

    «Слово святого Григорія»: слов’яни «начаша требы класти роду и рожаницам преже Перуна бога ихъ», і досі «по оукраинамъ… не могуть ся лишити проклятаго ставленья 2-ыя тряпезы нареченыя роду и рожаницам». У «Слові христолюбця» засуджено «трапезу роду и рожаницамъ» як ідолослужіння. Анічков розрізняє в текстах кілька шарів вставок: в одній із пізніших засуджено священиків, що прикладали до рожаничної трапези тропар Богородиці й робили «отклади», в іншій — змішування Богородиці з рожаницями.

Поруч1

Рід Божество, якому разом із рожаницями ставили «другу трапезу»: повчання XI–XIV ст. засуджують її як живий звичай
Далі: Перун

Джерела1
  • 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗