Богиня
Мокош

Стежка «Кому клали треби: що засуджували давні повчання» · зупинка 7 з 7

  1. 1. Берегині
  2. 2. Упир
  3. 3. Рід
  4. 4. Рожаниці
  5. 5. Перун
  6. 6. Вили
  7. 7. Мокош

ілюстрація в роботі

Богиня · Давні слов'яни

Мокош

Єдина богиня Володимирового пантеону

Властивості

Остання в переліку кумирів, яких Володимир поставив у Києві 980 року, і єдина жіноча постать серед них. Літопис не каже, чого вона богиня.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубань
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном — художні контури.

Що варто знати

Зв'язок Мокоші з пряжею, водою й забороною прясти в пʼятницю — тлумачення дослідників, здебільшого за північноросійськими записами XIX ст., тож видавати їх за українське повір'я не можна. Засвідчено лише імʼя в пантеоні 980 р.

Версії4

  1. 1113 Повість минулих літ · Під 980 р.

    У переліку кумирів Володимира — остання: «и Мокошь». Інших відомостей літопис не дає.

  2. 1843 Густинський літопис · Розповідь про 980 р.

    Густинський літопис повторює імʼя в переліку («Мокоша»), теж без прикмет.

  3. 1847 Костомаров · С. 40, 110–111

    Костомаров (1847) уважає, що Мокош означала «водне жіноче єство», виводячи імʼя від «мокнути» (з жіночим закінченням, як у «кокошь»). Це етимологічна реконструкція автора.

  4. 1914 Анічков · С. 40, 69–76, 89

    Повчання проти язичництва називають Мокош серед тих, кому «двовірні» приносять треби: «молятся… Перуну, и Хорсу, и Мокоши, и Вилу» («Слово святого Григорія»), «виламъ и Мокошьи, Дивъ, Пероуноу…» (інша редакція), «Перену, Хоурсу, виламъ, и Мокоши» (повчання за Іоаном Златоустим). Що вона опікувала, тексти не кажуть.

Поруч1

Вили «Тридесять сестрениць», яких «невігласи мнять богинями»: їм різали курей і клали короваї
Стежку пройдено

Джерела4
  • 1113 Повість минулих літ (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 1: Лаврентьевская летопись, вып. 1. Ленинград, 1926). У Полудне →
  • 1843 Густинський літопис (XVII ст.) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843). Скан ↗
  • 1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
  • 1914 Євген Анічков. Язычество и Древняя Русь (з текстами «Слова святого Григорія», «Слова христолюбця» та ін. повчань проти язичництва за вид. М. Тихонравова). СПб., 1914. Скан ↗