Стежка · 5 зупинок
Боги, яких не було
Лада, Леля, Купало, Коляда, Позвизд — ці імена часто називають «слов'янськими богами», але давні тексти Русі їх не знають. Вони з'являються в польських хроніках XV–XVI ст. (Длугош робить Ляду Марсом, Леля й Полеля — Кастором і Поллуксом), звідти переходять у Густинський літопис XVII ст., де книжник пояснює ними приспіви й свята: «Купало, якоже мню, бяше богъ обилія», — «як я гадаю», пише він сам. Учені-романтики XIX ст. додали решту. За кожним із цих імен стоїть справжнє — свято, пісенний приспів, звичай, — але не бог. Стежка показує, як ці постаті народжувалися на сторінках книжок.
- Зупинка 1 Лада «Богиня кохання», яку створили книжники: спершу польський Марс, потім бог шлюбу, і лише в романтиків — богиня
- Зупинка 2 Леля «Богиня весни», що виросла з польських книжних Леля й Полеля та вигуку «леле»
-
Зупинка 3 Позвизд Книжний «бог повітря й негоди» з Густинського літопису - Зупинка 4 Купало Свято, яке книжник XVII ст. оголосив «богом достатку»
-
Зупинка 5 Коляда Зимове свято й пісні, з яких книжники зробили «бога Коляду»