Стежка «Боги, яких не було» · зупинка 5 з 5
- 1. Лада
- 2. Леля
- 3. Позвизд
- 4. Купало
- 5. Коляда

Богиня · Давні слов'яни
Коляда
Зимове свято й пісні, з яких книжники зробили «бога Коляду»
«Кабінетна» міфологія книжників XV–XIX ст. або пізніша вигадка: у народній вірі такої постаті не було.
Властивості
Колядування — живий звичай Святвечора й різдвяних днів. Густинський літопис XVII ст. називає Коляду шостим із «бісів», яким поклонялися предки: його свято нібито припадало на 24 грудня, і тому, пише книжник, люди й досі сходяться напередодні Різдва й співають пісні, де більше величають Коляду, ніж Христа. Нечуй-Левицький включає Коляду до переліку давніх богів.
Де шанували
- По всій Україні
Версії3
-
1843 Густинський літопис · Розділ «О идолах руских»
«Шестый Коляда, ему же праздникъ прескверный бяше декемврія 24». Тому, пише книжник, хоч ідоли й загинули, прості люди досі сходяться напередодні Різдва й співають пісні, де хоч і згадують Різдво Христове, але більше «Коляду бѣса величаютъ».
-
1847 Костомаров · С. 100
Костомаров (1847) пов'язує зимові свята з «народженням» світлоносного начала на початку року і пам'ятку цього бачить у пісні про те, що Коляда народилася напередодні Різдва. У колядці, де мати купає новонародженого сина в морі, він убачає давній образ сонця, що купається в морі, а в зимових хороводах — сліди давніх священних ігор. Це реконструкція автора, а не засвідчене джерелами.
-
1876 Нечуй-Левицький · С. 7
Нечуй-Левицький відносить Коляду до давніх богів, а в заголовку розділу — до «світлих богів» поряд із Купайлом.
Джерела3
Джерела3
- 1843 Густинський літопис (XVII ст.) (за виданням: Полное собрание русских летописей. Т. 2: Ипатиевская летопись; Густинская летопись. СПб., 1843). Скан ↗
- 1847 Микола Костомаров. Славянская мифология. У Полудне →
- 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →