Стежка «Боги, яких не було» · зупинка 2 з 5
- 1. Лада
- 2. Леля
- 3. Позвизд
- 4. Купало
- 5. Коляда
ілюстрація в роботі
Богиня · Давні слов'яни
Леля
Також: Лель, Лель і Полель
«Богиня весни», що виросла з польських книжних Леля й Полеля та вигуку «леле»
«Кабінетна» міфологія книжників XV–XIX ст. або пізніша вигадка: у народній вірі такої постаті не було.
Властивості
Жодне давнє джерело Русі богині Лелі не знає. Польський хроніст Ян Длугош (XV ст.) називає серед богів давніх поляків Леля й Полеля — пару близнюків, подібних до античних Кастора й Поллукса. Нечуй-Левицький 1876 року включає «Леля» до переліку давніх богів, а як народний слід наводить вигук «ой леле мені, ой лелечко мені». Жіноча «Леля, богиня весни й дівочого кохання» — витвір романтичної міфології XIX–XX ст.
Версії2
-
1480 Длугош · Кн. I
Серед богів давніх поляків Длугош називає Леля й Полеля, прирівнюючи їх до близнюків Кастора й Поллукса.
-
1876 Нечуй-Левицький · С. 7
У переліку давніх богів — «Леля» (знахідний відмінок), а як слід у народі: «На східній Україні приказують: ой леле мені, ой лелечко мені!» — і тут же застереження, що це слова, яких сам народ уже не розуміє.
Джерела2
Джерела2
- 1480 Ян Длугош. Історія Польщі (Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae), кн. I (за виданням: Historiae Polonicae libri XII. T. 1. Francofurti: Gleditsch & Weidmann, 1740). Скан ↗
- 1876 Іван Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. У Полудне →