Богиня

1902 Гнатюк · № 217–218, с. 5–7 · Галичина

Записи з Крушельниці Стрийського повіту й Пужників Бучацького (1897): дика баба дуже любить горох, і зловити її найлегше, забравши її чоботи. Господар сховав чоботи в коморі, і дика баба служила в нього як найліпша наймичка аж до Святвечора. За вечерею вона не їла, а лише сміялася, і за повернені чоботи пояснила: газдиня запросила «всіх» до вечері, а не «всіх хрещених», і чорти скакали по столу й плювали в миски (в іншому варіанті — чорт, що сидів на жердині, зачепився за поріг, тікаючи від кадіння). Відходячи, дика баба навчила ліків від хвороб і чарів, а на запитання про хворобу овець відказала: «Возьми ніж, дай заріж, тай зʼїж!». Дикі люди, кажуть там, не знають ні молитви, ні присяги.

1908 Шухевич · С. 282 · Гуцульщина

Мамуни в гуцулів бувають жіночі й чоловічі: жіночі схожі на мавок, лише «чисті», і ваблять чоловіків, а чоловічі — жінок; від них перелюб. Є й такі мамуни, що вночі підходять під вікно й забирають нехрещене немовля, біля якого не світиться, підкидаючи своє; такого підкидька виносять на межу й б'ють терном, і мамуна, шкодуючи свого, віддає людське.

1912 Гнатюк · С. XXV–XXVI; № 476–484 · Галичина

Гнатюк за Кольбергом (Покуття): богині — злобні невісти з холодним серцем, високі, але мізерні, з обвислими грудьми, підперезані зіллям, живуть у печерах, підкидають породіллям своїх дітей. За Знадобами: богині — жінки дідьків; один чоловік спіймав богиню, а вона цілий тиждень плакала й майже не їла, доки його не відпустив; богині приходять грітися до ватри, сідають на віз, ваблять лісорубів, а бувало, що хрестилися й виходили заміж за парубків. У чехів, словаків і словенців такі істоти звуть «дикими людьми».