У тиші природи: 5 українських творів про усамітнення

Людина живе серед людей. У цьому гаморі вона твориться, шукає власний шлях, а часом іде чужими стежками. Та щоб не втратити себе, а інколи й уперше почути власний голос, потрібно бодай на мить залишитися на самоті — серед лісу, моря чи безкрайого поля. Перед вами добірка творів, у яких природа стає простором тиші, відновлення й роздумів. Тут герої не лише пізнають себе, а й згадують минуле свого народу, вірячи, що так само, як після зими неодмінно приходить весна, настане і його Полудне. 5 місце — «В первісні простори» Новела про втечу від людського гамору, очищення тишею та пошук власного шляху. 4 місце — «Над морем» Ліричне оповідання про самоту біля моря, що допомагає почути себе й віднайти душевну рівновагу. 3 місце — «Intermezzo» Новела про втому від міста, цілющу силу природи та повернення до життя. 2 місце — «Предок» Оповідання про єдність із природою, роздуми над плином часу та відчуття справжньої свободи. 1 місце — «Чи буде весна?» Оповідання про внутрішню свободу, яку навіть заслання не здатне відібрати, і про надію, що народжується серед природи.