В первісні простори

Михайло Івченко

Утомившись від людського гамору, жадібності, чужого болю й безнастанного розпачу, герой залишає місто й вирушає до засніженого лісу. Серед тиші, білого простору та неквапного ритму природи він намагається звільнитися від усього, що затьмарює душу, почути самого себе й віднайти власний шлях. Це новела про втечу не від світу, а до себе — про очищення тишею, силу самоти та мить, коли людина нарешті починає бачити напрямок, яким їй судилося йти.