Василь Шкляр

... правда і чесність теж бувають егоїстичними, не позірними і не вдаваними, а саме егоїстичними, коли людина робить добро задля когось і водночас задля себе самої, зробить і милується, тішиться: ось який я хороший, не те що інші. А він же, цей поклик робити добро, мусить бути в самій природі людини, щоб, творячи добро, вона й не помічала цього, не зіставляла його ні з чим, не мислила нічого іншого, бо іншого ж і бути не може.

Так воно буває в житті: тепло, тепло, і враз - мороз.