Згадайте, братія моя…

Згадайте, братія моя —(Бодай те лихо не верталось!),Як ви гарнесенько і яІз-за решотки визиралиІ, певне, думали: »КолиНа раду тиху, на розмову, —Коли ми зійдемося зновуНа сій зубоженій земли?«— Ніколи, братія, ніколи!З Дніпра у-купі не пємо,Розі́йдемось, рознесемо́В степи, в ліси свою недолю,Повіруєм ще трохи в волю,А потім жити почнемо́Між лю́дьми, як люде...

А поки те буде,Любітеся, брати мої,Укра́йну любіте,І за неї, безталанну,Господа моліте!А його забудьте, други,І не проклинайте;І мене в неволі лютійИнколи згадайте!...