Як у хвилі сумніву і муки…

Як у хвилі сумніву і мукиВчитель мудрий не найдесь тобі,То приймай потіху і наукиЗ простих уст загублених в юрбі.

Як на місто військо йде ворожеІ побачить в полі простий людІ біжить до міста як лиш можеІ кричить: „Тікайте! Ворог тут!“ —

Чиж тоді всі мудрі, всі богатіНе послухають тих простаків?Чи на крик йіх не почнуть тікати,Крити ся за мур, за частокіл?

А як би хтось згорда став казати:„Що там знає та невчена мразь?Відки має право так кричати?Чи на те йіх слав у поле князь?“

І гордуючи простацьким крикомСам лишив ся б в гордощах марнихІ попав ся б ворогам у руки, —Чи не був би се дурний з дурних?