Як те залізо з силою дивною…

Як те зелізо з силою дивно́ю,Що другеє зелізо тягне к собіІ магнетизмом звесь, не в супокоюЗціпляєсь, але в ненастанній пробі, —

А як єго безділє вкриє ржою,Під ржою й сила гине, мов у гробі, —От так і серце, що грижі стрілоюПрошиблене, само зйідаєсь в собі.

Лиш праця ржу зотре, що грудь зйідає,Чутє живе, неткнуте заховає,Непросихаючу пору живить.

Лиш в праці мужа виробляєсь сила,Лиш праця світ таким як є створила,Лиш в праці варто і для праці жить.

1880.