Вигнанець
Михайль Семенко В свято — день, розірваний на́двоє.День з маленькою павзкою.Ранок, що молодість нашу нагадує,вечір, що видається казкою.
Це наш щосвятковий програм.А як дощ — зіходимось в бібліотеці.Які жваві наші речіі в легенях пахне громом.
Двічі перевозив через бухту хінець.Цілував перса, сонце зливалось з віддихом.Збирали, пестили квіти зблідлі.А зараз — я з її серця вигнанець.
13 — IV. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.