Вона ішла… але здавалося мені…
Олександр Олесь Вона ішла… але здавалося мені,Що ніжний пролісок в снігу зоріє,Встає з під нього і радієПромінню, сонцю і весні.
Вона ішла… мені ж здавалось, що газель,По-між кущами кроком полохливим,Назустріч бистреням бурхливим,У-низ спускається зо скель.
Вона ішла… і їй всміхалися гаї,Вітри несли їй пахощі майові,Вклонялись трави їй шовковіІ щебетали соловї.
Вона пройшла і зникла десь у сизій млі…І ніби з нею все пройшло на віки:Весна, бажання і утіхи,І вся краса життя й землі.
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.