Вільхи
Богдан-Ігор Антонич Весна на вільхах палить ладані пахне ранків холод синій.Зелений кодекс квітня влададля карасів напише й линів.
До ставу, що закрився гаєм,ідуть дівчата хмари прати,і вітер листя розгортає,бо хоче сонце з вільх зірвати.
І серце знов знаходить словоСтрунке, закохане й спяніле!У небо ясне й малинове,мов птахи, вільхи полетіли.
14. квітня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.