Вічне море вічно льється…
Олександр Олесь Вічне море вічно льється,Не спиняється й на мить:То об скелі сірі бьється,То пісні свої шумить…
Чом-же я не вільне море,Чом мовчу я цілі дні?!Чом так тяжко люте гореГруди стискує мені?…
1906 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.