Вірш
Веретено

Веретено

Богдан-Ігор Антонич

Стрільчастий день, прозорий холоді вся невпійманість краси.Широко креслиш пісні коло.Ех, пахне ранок. Срібло й синь.

Душа острунена й зелена.Сміється сніг, сміюся я.Червоним сонця веретеномзакрутить молоде хлоп'я.

Видання 1934 року

Текст за виданням: Три перстені, Львів: Богдан Дороцький, 1934. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає