Світанок
Богдан-Ігор Антонич Сплигнула ніч з шумких дерев,втікаючи понад дахами.Замаяв голуб і дерекрильми хмарин іржаві плями.
Мов дзенькіт товчених склянок,ясна музика підпливає.Світанку куриться виноі небо в синяві безкрає.
Аж юне серце затремтитьнезаспокоєне й несите.Устами спраглими в цю митьвсю хмільність світу хочу спити.
Видання 1934 року
Текст за виданням: Три перстені, Львів: Богдан Дороцький, 1934. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.