Уже вечірні довшають розмови…
Євген Плужник Уже вечірні довшають розмови,Чутніше хід повільних дзиґарів…Віщують тихий затишок зимовийСльота і сум осінніх вечорів.
І так приємно знову розгорнути,Пурнувши весь у цигарковий дим,Якийсь роман, давно напівзабутий,І не читати, мріяти над ним!
І довго-довго в ліжко не лягати…А над столом Некрасов і Барб'є… А дощ шумить, і вітер волохатийУ шиби б'є…
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.