У кипінь хвиль занурюючи носа…
Євген Плужник У кипінь хвиль занурюючи носа,Фелюка рветься з якоря. Пора! —І раптом спів похмільного матросаНа сірій шкуні поруч; дітвора,
Що, поспускавши з молу ноженята,Бичків пантрує; місто і над нимЗелені гори — все даліє! СвятаОчам якого! Поривом одним
Відкрито вам, розважному й земному,Усю блакить, всю безвість, всі вітри!…І коштує це вам від сили триКарбованці — рибалці мовчазному…
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.