Тут пишний храм стояв колись, а нині…
Євген Плужник Тут пишний храм стояв колись, а ниніСеред піском занесених руїн,Старе шатро нап'явши, бедуїнКуняє в спеку… Хмар високих тініПісок мережать…
Ні дерев, ні гір.Пантрують тиші два старі верблюди…Та, даючи дитині висхлі груди,Співає бедуїнка, тоскний зірВтопи́вши в даль німого краєвиду,Під небо те, що їй лишив гяур,Понад піски, де не лишили й слідуКілька держав, народів і культур.
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.