Вірш
Мишвою, тліном і сновійним чимось…

Мишвою, тліном і сновійним чимось…

Євген Плужник

Мишвою, тліном і сновійним чимосьТхне в цих обдертих стінах… Час настав —І от палац зруйновано. Учімось,Як будувати!

Із вікна на ставПрепишний вигляд… Сядь на підвіконні,І уяви, — тут виведуть нові,Міцніші стіни, мабуть що бетонні,І доведеться кинути совіСвоє горище…

Буде чисто, світло…На стінах спектри дорогих картин…Важкі драпрі… І все, що вже набридло.…Мишва і тлін…

Видання 1948 року

Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає