Товаришам

І вас зі своіх зборів проженутьСтарих порядків лицарі гордіі,Імя і діла ваші проклинутьІ крикнуть: „Зрада! пагубніі мріі!“І вашу добру славу оплюютьБрехнею, й вас полічать між злодіі,Отрутою замучених напоять,Надіі ясні жовчею затроять.

На суд потягнуть вас, начинять вамиВсі тюрми, все покличуть проти вас —Людей і Бога. Ділом і словамиНе проминуть ранити раз у раз

Мяхкеє серце ваше, мов тернами.Подумаєш: Оттак жить! — і неразСамому страшно, защемить у груди…Чиж так живуть з людьми-братами люде?

Не так повинні! Щоб не так жили,Щоб брата і в найменшому пізнали,За те як раз до бою ви пішли,На поклик правди проти бре́хні стали…Боріте ся! Терпіть! По всій землиРівнайте стежку правді! Де засталиЛиш гложє, тернє, там по вас нехайЗазеленіє жито наче гай!19 апр. 1880.