Сикстинська Мадонна

Хто смів сказать, що не богиня ти?Де той безбожник, що без серця дрожіВ твоє лице небесне глянуть може,Неткнутий блиском твойі красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,О глянь на мене з свойі висоти!Бач, я, що в небесах не міг найтиБогів — перед тобою клонюсь тоже.

О Бозі, духах мож ся сумнівати,І небо й пекло казкою вважати,Та ти й краса твоя — не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покинеБогів і духів, лиш тебе, богине,Чтить буде вічно — тут, на полотні.

1881.