Сутінь

Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі.В твоїх очах блакитна сутінь.Не дно клярнета — дно задуми!Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій.Мембрана памяті найтонша,не пропустивши світла, дзвонить.Навіщо, сестро,навіщо пестиш тіні тіней?Закрижаніле сольо сонця,мов дно музики ув оркестрі,що грає в сну блакитних сінях.