Сурми останнього дня

Стоповерхові камяниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатийі місяць золотим котом лежить у мене на канапі.

Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні,купці й роздягнені дівчата, вязні в тюрмах і поети.Оркестра полісменів дме мелянхолійно в труби і вальторні,коли міщанський бог рахує зорі, душі і монети.

Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритонив густій і чорній, мов смола, воді, в страшних пивницях сто,примарні папороті, ґрифи і затоплені комети й дзвони.— О, пущо з каменю, коли тебе змете новий потоп?

1. травня 1936.