Стоїть в селі Суботові…

Стоїть в селі Су́ботовіНа горі високійДомовина УкраїниШирока, глибока.Ото церква Богданова;Там-то він молився,Щоб Москаль добром і лихомЗ козаком ділився.Мир душі твоїй, Богдане!Не так воно сталось:Москалики, що́ зустріли,То все очухра́ли;Могили вже розривають,Та гроший шукають;Льохи твої розкопуютьТа тебе-ж і лають,Що й за труди не нахо́дять...Оттак-то, Богдане!Занапастив-єси вбогуСи́роту Вкраїну!За те-ж тобі така дяка...Церкву-домовинуНема кому полагодить!На тій Україні,На тій самій, що з тобоюЛяха задавили,Байстрюки ЄкатериниСараною сіли.Оттаке-то, Зіновію,Олексіїв друже!Ти все оддав приятелям,А їм і байдуже!Кажуть, бачиш, що »все-то теТаки й бу́ло наше,А що ми тілько наймалиТатарам на пашуТа Полякам«... Може й справді!Нехай і так буде!Так сміються-ж з УкраїниСтороннії люди...Не смійтеся, чужі люди!Церква-домовинаРозвалиться, а з-під неїВстане УкраїнаІ розвіє тьму неволі,Світ правди засвітить,І помоляться на воліНевольни́чі діти!