Соняшник

14

СОНЯШНИК

Соломяні, руді, мутні краскивже осінь пензлем сонця по городірозкидує й старій, гнилій колодіподібні барвою стають листки.

На старість жовкнуть гарбузи тяжкі,горох журливо хилиться, та й годі.Босоніж буйний вітер біг по броді,ногами топче мокрими стручки.

І опустіє лан, що цвів у літі.Зістанеш ти самітний та німий,в блиск дивлячись, що вічно той самий.

Хай дощ, хай буря, хай зівянуть квіти,осліпнеш, почорнієш, та глядітине перестанеш ти ні. .... ми.