Вірш
Метеор

Метеор

Богдан-Ігор Антонич

13

МЕТЕОР

„Де батьківщина, де твоя, скажи.Якої син планети чи комети,які твій лет міжсвітній має мети,де перед мандрами давніш ти жив?

Міжзірний волокито та бродяго,в безкраю безвість пущений в крутіж,сліпучий, ярий спижу, що горишна вежі світа полумяним стягом.

Незбагнений в рахунку астрономів,уроджений в височині німій,навіщо в низині шукаєш дому,

на власнім гробі камяна статує?“— „Поете, не журись. Упадок мійжар мого серця від зими врятує“.

Видання 1931 року

Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає