Се дім плачу і смутку і зітхання…

Се дім плачу і смутку і зітханя,Гніздо грижі і зопсутя́ і муки!Хто тут війшов, сціпи і зуби й руки,Спини думки і речі і бажаня!

Кукіль тут полють з жита, видаєть ся,Та рівночасно свіжий засівають;По параграфам правду виміряють,Але неправда і без міри ллєть ся.

Ту стережуть основ, але основуУсіх основ — людсько́го серця мовуІ волю й мисль зневажують як дрантє.

Ви, що попавши в западню ту, хтілиНайти в ній людський змисл і людські ціли,Lasciate ogni speranza — мовив Данте.

19 сент. 1889.