Сад

[Біологічний вірш у двох відмінах]

1

Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі,вривається розмова, ледве розпочата,спалахують думки й ховаються мерщійі погляд, мов метелик, ясний і крилатий.

Кімната нам заміниться в квітчастий саді сплетемось, обнявшись кучерявим листям.Вросту, мов корінь, в тебе й спалахне росана наших ясних снах омаєних сріблисто.

2

Нас двоє — два кошлаті й сплетені кущіі усміх наш — метелик ніжний і крилатий.Проколені думки, мов бджоли на дощі,тріпонуться на гостре терня міцно впяті.

Пісні, мов ягоди, омаюють щоднятой сад, де ми ростем, обнявшись тісно листям.Углиб, аж до коріння все отут сповнярослинний бог кохання первісний і чистий.

15. березня 1935.