Раз високо над горами…
Олександр Олесь Раз високо над горами,У-ранці по весні,Дві хмароньки плили кудись,Як янголи ясні.
У-досвіта дві хмаронькиЗустрілися в горіІ мовчки зупинилися,Як божих дві зорі.
Дві хмароньки зустрілисяУ-досвіта колись,Зустрілися, спинилися,За рученьки взялись.
Хотілось їм зостатися,Удвох прожити вік,А вітер злий смявся вжеДесь збоку біля їх.
І стали тихо плакатиДві хмароньки ясніІ сльози їхні падали,Сріблясті і рясні.
А трави в свої рученькиЛовили радо іхІ грались, ніби в кремняхиСльозами хмарок тих.
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.