Ранок юнаків

Вилітають — лиш стопи дзвенять,аж майдан задрижав, розспівався.Наче курява, стукіт піднявся,мов туман, коли вітер шугне,буря кроків пливе в запашне,промінливе повітря та гнепо дорозі усе, мов солому.На піску, на камінню дзвінкомув бігу ноги скресали вогня.Ні, даремно було би спинять,ваші обрії, ваша земля вся.

П'яний ранок — кучеряве дівчана життя та на смерть поцілує.Наче іскри летять з обручав весняній, закосиченій кузні,це так соняшні стріли дзичать,коли б'ють вас у груди потужні,коли обрії головокружніприманливо розкриють глибіньі запрошують тут, куди тінь,

наче яструб, над серцем колує.

Підорвавшись стрілою з землі,вигук ваш залунає навколо.Попід небом, що в синій імлінедосяжне, таємне, холоднерозгорнулось, мов книга безодні,розстелилось в дрімучі лани,хвилюванням тремкої струнипереливний роздзвониться голос.

Раннє сонце — молоде оленяприбігає зза лісу до вас.Пролітають — лиш стопи дзвенять,лиш майдан під ногами співа.