Ракетою піднісся і упав…
Євген Плужник Ракетою піднісся і упав,Широким ревом прокотивсь додолуГудок останній. Рушив пароплав,Кормою повертаючись до молу.
П'ять-шість хвилин шамкої метушні,Гарячий вибух рухів, слів і ліній, —І знову сонце в синій вишині,І друге сонце у безодні синій…
Юрба на молі рідшає, і ті,Що залишились, встигли вже забути,Що в безбережній світлій самотіЙде корабель, щоб може не вернути.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.