Над морем високо…
Євген Плужник Над морем високо, на непорушній скелі,Квіт чарівкий на мертвому стеблі,Горить вогонь, — щоб у морскій пустеліЗнаходили дорогу кораблі.
Буває инколи: уже надія зблідла, —Не відшукати напрямку ніяк! —І враз кладе на хвилі смугу світлаЩе непреступний для очей маяк.
І скоро промінь той туман розоре(Не відірвати погляд від землі!), —І кораблі ідуть в широке море,Зникаючи в зловісній млі.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.