Прошак під церквою
Богдан-Ігор Антонич Мохнатий, мохнавий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на соняшну лату.
Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.Беззуба щока, спорохнявіле ясно.О, сонце всім світить так ясно,всі рівні є люди.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Привітання життя, Львів: Видавнича спілка «Діло», 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.