Вірш
Прочани

Прочани

Михайль Семенко

День погожий ясний омріянийщасливий і обезнадіяний.Без шляхів і метия — мов ти.

Боже, досить цих блисків і пахощів!Я закашлявся в прані.Іду в кущібогом стану.

Лежу. Душа між гірпонад Сучаном.І я, і квіти, і птах, і звір —прочани.

29 — IX. 917. Сучан.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає