Полилась по срібній ночі…
Олександр Олесь Полилась по срібній ночіСрібна пісня соловья…Защеміла, заболілаВся душа моя.
Ой, на-що ти, пісне, льєшсяВ згуках чарівних,На-що мрії викликаєшІз могил сумних?…
Як квітки, вони повьянуть…Швидко рік мине,Як моя невірна милаКинула мене.
Пісня-ж льється і чарує,Дзвоне: „в щаста вірь,Бо розлито щастя море —Од землі до зір…
„Кинь по милій сумувати,Плакати в журбі:Прийде та, що вік вже будеВірною тобі“…
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.