Поеза екстазу
Михайль Семенко Я покохав свої поезисвої сріблянії піснібезумно знойні еротезиі привиди в блакитнім сні.
Я не схилю з шляху ні разуі на юрбу не подивлюсья повний смілого екстазуя смерти й бога не боюсь.
Коли ж настане час свавільнийі рухне ґрунт де я стоютоді піду незримий вільнийі свою музу розіб'ю.
А зараз ваш я еротезигарячі перса в знойнім снія покохав свої поезисвої сріблянії пісні.
11 — V. 915. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.