Поетова весна

Ну що ж, поете безіменних мрій?В твоїй чернетці пишних віршів рійдзвінкими римами впиває, як вино.

Ти крізь вікноу далечінь глядиш:виприскують сріблясті стебла трав,небавом бризнуть яблуні брунькамиі край дороги виросте спориш.На березовій скрипці вітер граві наче шовком, витер кожний камінь.Ти піснею розпалене чолов долоні похилив.Ось ярою весною зацвілоі ти ще раз щаслив.Твоє перо думкам слухняненових пісень ладнає гармонійний стрій.Тремтить захоплення струною голос твійі з неба ждеш вечірньої росиі ловиш оком п'янимна синім обрії хмаринки білольняніу завороженому перстені краси.

Не знаєш сам, чи весело тобі, чи сумноі б'є весна до голови.

А за вікном юнацтво горде та безумне

готується на зрив новий.